«Лист у небо…»
Я кожен день відкривала двері у твій мертвий, переповнений білого пекла світ лікарняного страху... У твоєму постійному мовчанні було багато сенсу... Я розуміла кожен твій подих, очікуючи останнього... Але. ти не здавався... Ти ніколи не здаєшся... Навіть коли знаєш, що все марно... Ти сильний, навіть коли вже майже мертвий… Глибоко в душі ти плачеш, але ж ти ніколи не показуєш свої сльози, от і зараз такий момент... Момент!!! Тобі мене шкода, але не потрібно мене жаліти, не потрібно жаліти наші нездійсненні мрії... Я вже не плачу... О, так вже ліпше - посміхайся... Пам’ятаєш, як на Ніагарі ти казав, що можеш задихнутися від цієї краси, нібито в тебе було відчуття, що там твій власний Рай?.. І я пам’ятаю... Ми тоді сміялися від душі.. Ми - сміялися...
Найбільше ти любив людей... Таких простих... А я їх ненавиділа... Ти допоміг мені в них побачити щось більше ніж шматок живого м’яса...Через дві години, ти допоможеш ще одній людині... Ти допоможеш їй побачити життя...Все твоє єство переповнене світлом... Навіть зараз ти світишся як сонце на безхмарному небі... Ти його врятуєш... Ти... Мій янголе!!!Він вчитель, у нього двадцять маленьких вередливих янголят... У його дружини прекрасні очі, таке відчуття, що дивишся в океан... У них буде маленький принц чи принцеса... Прекрасне сонячне дитятко.... А ще, в неї дуже ніжний голос... Вона співає прекрасні колискові... Вона й тобі співала... А я й справді заснула... Уявляєш, я заснула і бачила тебе у сні... Ти пив каву і читав мені свою улюблену книгу... Твої слова звучали так ніжно... Але, ніби на прощання... Прощання...
Колись ми зустрінемось в країні де можна малювати думки, творити все, що заманеться і літати над власними снами... Ми будемо жити вічно з тобою...Ми вміємо мріяти... А зараз тебе чекає тяжкий шлях до вічності!!!
До речі, сьогодні неділя, а ми завжди в цей день п’ємо червоне вино... Це, ми берегли на наше весілля... Час відкоркувати... Я знову оп’янію від першого ковточку... Але, ти вже мене не будеш нести додому і казати батькам, що я просто заснула... Ти не покладеш мене легенько як пір’їнку на ліжко, не накриєш пледом... Не закриєш безшумно двері... Не будеш у вітальні ще теревенити з моїм татом про те, що потойбічні сили існують і це можна довести... Але, колись ми всі будемо знову разом... У кращому місці, у кращий час!!!
Мені запропонували роль у виставі... Я довго боялась йти на кастинг... Але, ти мене просив... Благав, а тобі я не можу відмовити... Дякую тобі!!! В мене головна роль... Там дуже зворушлива історія... В кінці всі будуть одночасно і плакати, і сміятись... З неба буде все видно... Я запрошу тебе на прем’єру...
Ну, час прощатися... Точніше, казати "До зустрічі"... Я буду її чекати з нетерпінням... Надіюсь ти мене не забудеш?.. Я буду тобі писати... Не сумуй... Проведи добре час...
Люблю тебе, моє небо!!!